Клієнтський тест за BFSA: яких британських клієнтів швейцарська фірма може приймати на обслуговування

Клієнтський тест і є режимом

Механізм Угоди від 21 грудня 2023 р., чинної між двома державами з 1 січня 2026 р., часто описують як визнання швейцарського нагляду; це правильно, але неповно. Згідно з Додатком 5, розділ VIII, п. A.1, Велика Британія покладається на швейцарські заходи з ліцензування та пруденційні заходи лише щодо надання охоплених послуг охопленими надавачами фінансових послуг охопленим клієнтам (covered clients) і лише в межах, визначених галузевим додатком (sectoral annex). Покладання на нагляд держави походження (deference) поширюється на комбінацію послуги, інструмента та клієнта; фірма як така ніколи не є його об’єктом. Повідомлення, яке швейцарська фірма подає через FINMA (Швейцарська служба з нагляду за фінансовим ринком), і запис, який FCA після цього вносить до свого реєстру, фіксують саме цю комбінацію: яка охоплена послуга, щодо якого охопленого фінансового інструмента, для якої категорії охоплених клієнтів.

Наслідки суворі. Мандат на управління активами, прийнятий від британського клієнта, який не належить до жодної з трьох категорій, не є технічним порушенням правила ділової поведінки. Він виходить за межі шляху, який створює Угода, і фірмі залишається доводити, що ця діяльність законна на іншій підставі: інший виняток, передбачений Regulated Activities Order (британський наказ про регульовані види діяльності), виняток для іноземних осіб (overseas persons exclusion) або британська авторизація. Якщо жодна з цих підстав не застосовується до діяльності, яку провадять у Великій Британії як підприємницьку (by way of business), постає питання про загальну заборону (general prohibition), встановлену ст. 19 Закону про фінансові послуги та ринки 2000 року (FSMA), а це вже ризик кримінальної та цивільної відповідальності, який виходить далеко за межі розмови з наглядовим органом.

FCA і PRA (Управління пруденційного регулювання) описують зареєстровані швейцарські фірми як такі, що діють на підставі винятку із загальної заборони без британської авторизації. Британський імплементаційний акт, Financial Services and Markets Act 2023 (Mutual Recognition Agreement) (Switzerland) Regulations 2025, вносить зміни до Regulated Activities Order і Financial Promotion Order (британський наказ про фінансове просування) та надає обом регуляторам реєстр, повноваження збирати інформацію, повноваження щодо продуктового втручання (product intervention), повноваження встановлювати заборони й обмеження, пруденційне захисне застереження (prudential safeguard) і режим упорядкованого згортання діяльності (wind-down). Визначення клієнта має для всього цього центральне значення.

Три групи клієнтів і відсутній професійний клієнт за вибором

У розділі V, п. A Додатка 5 перелічено клієнтів, які проживають або засновані у Великій Британії та яких швейцарська фірма має право обслуговувати за Угодою. По-перше, заможні охоплені клієнти, яких сама Угода визначає в трьох варіантах, розглянутих нижче. По-друге, професійні клієнти per se, як їх визначає внутрішнє право Великої Британії: суб’єкти, які для роботи на фінансових ринках повинні мати авторизацію або підлягати регулюванню, великі підприємства, національні та регіональні уряди, міжнародні й наднаціональні інституції, а також інші інституційні інвестори, основною діяльністю яких є інвестування у фінансові інструменти. По-третє, прийнятні контрагенти, як їх визначає внутрішнє право Великої Британії: інвестиційні фірми, кредитні установи, страхові компанії, авторизовані схеми колективного інвестування та їхні компанії з управління, пенсійні фонди та їхні компанії з управління, інші фінансові установи, авторизовані або регульовані за правом Великої Британії, національні уряди та їхні відповідні відомства, зокрема державні органи, які займаються державним боргом на національному рівні, і наднаціональні організації.

Відсутня категорія — професійний клієнт за вибором. Британська система категоризації клієнтів передбачає шлях, за яким роздрібний клієнт може на свій запит і за дотримання умов, визначених у FCA Handbook (звід правил FCA), вважатися професійним клієнтом за вибором. Угода цього шляху не переймає. У ній ідеться про професійних клієнтів per se, і FINMA зі швейцарського боку формулює це у своїх настановах від 8 січня 2026 р.: роздрібні клієнти, які не проходять тест на статус заможного клієнта, не є охопленими клієнтами. Тому британський клієнт, який підвищив свою категорію, підпадає під дію Угоди лише тоді, коли він самостійно відповідає критеріям професійного клієнта per se, прийнятного контрагента або заможного охопленого клієнта за тестом Додатка 5.

Отже, в одному й тому самому досьє клієнта паралельно діють дві системи класифікації. Швейцарські обов’язки щодо ділової поведінки, встановлені Федеральним законом про фінансові послуги (FinSA), визначають, які зобов’язання фірма має перед клієнтом у Швейцарії. Додаток 5 визначає, чи має фірма право взагалі обслуговувати цього клієнта у Великій Британії. Швейцарська заява про відмову від захисту, передбаченого для роздрібних клієнтів (opting-out), за ст. 5 цього Закону є доказом для першого питання і не має значення для другого. Фірма, яка розподіляє свою британську клієнтську базу на основі наявної сегментації за FinSA, завищить кількість клієнтів, які відповідають встановленим критеріям, причому завищення зосередиться на межі між приватними клієнтами зі значними статками та створеними для них структурами.

Усього переліку стосуються ще два обмеження. Клієнт повинен проживати або бути заснований у Великій Британії, тож швейцарська фірма не може скористатися Угодою, щоб вийти на клієнта деінде, лише тому, що відносини оформлено через британського консультанта. Крім того, категорії визначаються за внутрішнім правом Великої Британії: критерії великого підприємства, професійного клієнта per se та прийнятного контрагента встановлено у FCA Handbook, нині у главі COBS 3 про категоризацію клієнтів (COBS: збірник правил ділової поведінки у складі FCA Handbook).

Питання про те, яка редакція Handbook застосовується, потребує уважного підходу. Стаття 44 Угоди передбачає, що, якщо не зазначено інше, посилання на внутрішнє право сторін означають посилання на це право в редакції, чинній на дату підписання, 21 грудня 2023 р., а Додаток 5 не зазначає іншого для категорій клієнтів. Тому відповідність критеріям Угоди може бути прив’язана до Handbook у редакції на дату підписання, тоді як власні британські обов’язки фірми оцінюють за Handbook, чинним сьогодні, і за ним же оцінює ситуацію будь-який наглядовий орган, що читає реєстр. Це питання ми розглядаємо окремо. Практичне рішення — дотримуватися обох редакцій: класифікувати клієнтів за чинними визначеннями Handbook, переконатися, що результат був би таким самим за текстом у редакції на грудень 2023 року, і періодично повторно перевіряти категоризацію під час поточного ведення клієнтської бази.

Тест на статус заможного клієнта: три шляхи, три різні досьє

Розділ V, п. A.1 передбачає три шляхи набуття статусу заможного охопленого клієнта. Вони відрізняються не лише порогом статків. У кожному з них оцінка компетентності та підписи припадають на різних осіб, і досьє, складене за неправильним шляхом, не витримає перевірки, навіть якщо статки клієнта не викликають сумнівів.

Перший шлях — фізична особа. Така особа повинна мати чисті активи на суму понад 2 000 000 фунтів стерлінгів; повинна, з огляду на послуги та характер пов’язаних із ними операцій, бути здатною самостійно ухвалювати інвестиційні рішення та розуміти пов’язаний із ними ризик; і повинна письмово, у самостійному документі, заявити як про те, що бажає вважатися заможним охопленим клієнтом щодо конкретної охопленої послуги, так і про те, що усвідомлює, що засоби захисту та права інвесторів на компенсацію, зазвичай доступні за внутрішнім правом Великої Британії, їй доступні не будуть, і усвідомлює наслідки цього.

Другий шлях — приватна інвестиційна структура з професійним казначейством, тобто структура, у якій є щонайменше один кваліфікований фахівець із належними професійними навичками у фінансових питаннях, на якого фізична особа покладає основну відповідальність за управління своїми активами на постійній основі. Тут тест чистих активів застосовується до фізичної особи, яка стоїть за структурою і повинна проживати у Великій Британії, а оцінка компетентності стосується особи, уповноваженої здійснювати операції від імені структури. Обидві заяви, про усвідомлення втрати захисту та про бажання вважатися заможним охопленим клієнтом, робить посадова особа структури.

Третій шлях — приватна інвестиційна структура без кваліфікованого фахівця, через яку фізична особа інвестуватиме. Тест чистих активів і тут застосовується до фізичної особи, яка стоїть за структурою та проживає у Великій Британії, і її ж стосується оцінка компетентності. Заяви розподіляються: фізична особа робить у самостійному документі заяву про те, що усвідомлює втрату британського захисту та прав на компенсацію, а посадова особа структури заявляє, що структура бажає вважатися заможним охопленим клієнтом.

Власні обов’язки фірми встановлено в Додатку 5, розділ IX, п. A.3: за кожним шляхом фірма повинна пересвідчитися щодо чистих активів, провести належну оцінку кваліфікації, досвіду та знань, яка з огляду на послуги та характер пов’язаних із ними операцій дає розумну впевненість, і виконати описані вище дії щодо заяв і попередження. Настанови для фірм, спільно опубліковані FCA і PRA, уперше видані в листопаді 2025 року та оновлені в грудні 2025 року й січні 2026 року, викладають ці тести мовою операційних вимог. На двох моментах слід наголосити. Обов’язок пересвідчитися щодо чистих активів читається як обов’язок перевірити; він не дає права покладатися на твердження клієнта. А оцінка компетентності має бути належною з огляду на послуги та характер пов’язаних із ними операцій, тобто вона прив’язана до конкретної послуги: оцінка, проведена для відносин лише з виконання замовлень (execution-only), не переноситься на мандат на дискреційне управління (discretionary mandate) чи на деривативи.

Чисті активи: визначений термін

Розділ VII Додатка 5 визначає чисті активи для напрямку зі Швейцарії до Великої Британії як майно, права, права вимоги або інтереси, з чотирма винятками. Перший — майно, яке є основним місцем проживання клієнта, разом із будь-якими коштами, отриманими за позикою, забезпеченою цим майном. Другий — права за договором довгострокового страхування (long-term contract of insurance), крім випадків, коли такий договір є договором перестрахування або відповідає тесту суто ризикового страхування: виплати передбачено лише на випадок смерті або непрацездатності внаслідок травми, хвороби чи немічності, викупної суми немає або це договір з одноразовою премією, викупна сума за яким не перевищує цієї премії, і немає положення про перетворення чи продовження, яке вивело б договір за межі цих умов. Третій — виплати у формі пенсій або інші виплати, які здійснюються в разі припинення служби, смерті чи виходу на пенсію, на які клієнт або його утриманці мають чи можуть мати право. Четвертий — кошти, зняті з пенсійних заощаджень клієнта, крім випадків, коли їх використовують безпосередньо як дохід після виходу на пенсію.

Одна особливість визначення заслуговує на зауваження. Термін звучить як Net Assets (чисті активи), проте визначення складено як перелік майна, що включається, з чотирма винятками, і воно прямо не регулює вирахування зобов’язань, крім вилучення коштів, отриманих за позикою, забезпеченою основним місцем проживання. Настанови жодного з наглядових органів цього питання не вирішують. Консервативне тлумачення, яке ми й зафіксували б у досьє, полягає в тому, щоб обчислювати суму за вирахуванням зобов’язань клієнта та записувати використану основу розрахунку, аби досьє показувало свідому методику, а не арифметичне припущення.

Якщо прикласти це визначення до типового балансу приватного клієнта, коло клієнтів, які відповідають критеріям, різко звужується. Лондонський клієнт із будинком вартістю 3 000 000 фунтів стерлінгів, пенсійним планом із самостійним інвестуванням (self-invested pension) на 1 500 000 фунтів стерлінгів та інвестиційним портфелем на 900 000 фунтів стерлінгів у звичайному розумінні має значно більше ніж 2 000 000 фунтів стерлінгів. За визначенням Угоди і житло, і пенсія випадають, і клієнт тесту не проходить. Дві деталі формулювання посилюють цей ефект. Поріг сформульовано як чисті активи на суму понад 2 000 000 фунтів стерлінгів, а не як щонайменше цю суму, тож клієнт, який має рівно стільки, залишається поза межами. Крім того, для напрямку до Великої Британії тест виражено у фунтах стерлінгів, а це привносить валютний ризик у кожне досьє на межі порога, де активи тримають у швейцарських франках або євро: у розрахунку мають бути зазначені основа перерахунку та дата, і до нього потрібно повертатися, коли фірма додає охоплену послугу й отримує нові заяви.

Зворотний напрямок не є дзеркальним відображенням, і фірмам, які працюють в обох напрямках, не слід вважати його таким. Для послуг, що надаються з Великої Британії до Швейцарії, розділ V, п. B.3 допускає заможних клієнтів за ст. 5, абз. 2, літ. b Федерального закону про фінансові послуги, які заявили, що бажають вважатися професійними клієнтами, і які мають у своєму розпорядженні активи на суму щонайменше 2 000 000 швейцарських франків, як їх визначено у ст. 5, абз. 1 і 2 Федеральної постанови про фінансові послуги від 6 листопада 2019 р. Інша валюта, інша формула порога, інша міра активів та інший правовий тест в основі.

Заяви і є досьє

Кожен із трьох шляхів набуття статусу заможного клієнта вимагає заяв, зроблених у самостійному документі, окремому від договору, і щодо конкретної охопленої послуги. Якщо заяву про статус включено до загальних умов надання послуг або до договору про рахунок, цю вимогу очевидно не виконано; самостійний документ може входити до того самого пакета документів для прийняття клієнта на обслуговування, за умови, що це окремий документ, підписаний окремо від договору. Якщо охоплену послугу додають пізніше, потрібні нові заяви щодо цієї послуги, а якщо ця послуга ще не охоплена записом фірми в реєстрі для відповідного інструмента та категорії клієнтів, то й нове повідомлення для внесення до реєстру, як описано нижче.

Існує також обов’язок переддоговірного розкриття інформації, і його закріплено в самій Угоді. Додаток 5, розділ IX, п. A.1 зобов’язує фірму завчасно надати кожному охопленому клієнтові документ про розкриття інформації, у якому чітко й на видному місці зазначено: що фірму засновано або створено за швейцарським правом; що вона має ліцензію та перебуває під наглядом у Швейцарії; що вона не авторизована й не регулюється у Великій Британії або, якщо вона має дозвіл за Частиною 4A FSMA, що вона не авторизована у Великій Британії щодо послуг, про які подано повідомлення за Угодою; підсудність і право, застосовне до договору; і що ні британська схема компенсацій, ні Financial Ombudsman Service (служба фінансового омбудсмена Великої Британії) клієнтові недоступні. FCA може зняти вимогу про розкриття деяких або всіх цих відомостей для визначених категорій охоплених клієнтів (розділ X, п. A.5.b); нам невідомо, щоб це було зроблено.

Останні два пункти становлять суть того, від чого клієнт відмовляється, і саме тому Угода вимагає, щоб клієнт підтвердив усвідомлення втрати захисту в документі, окремому від договору. Переддоговірне розкриття інформації виходить від фірми, а підтвердження — від клієнта; Угода вимагає, щоб останнє було відокремлене від договору, а не від розкриття інформації. Ці документи виконують дві різні функції, і якщо в пакеті документів для клієнта його підтвердження оформлено як розписку про отримання розкритої інформації, цю відмінність втрачено.

Ще одна умова заслуговує на увагу на етапі підготовки документів. До початку надання охоплених послуг фірма повинна отримати згоду клієнта на розкриття відповідної інформації британським регуляторам у відповідь на запит; згода охоплює інформацію про надання охоплених послуг цьому клієнтові, якою фірма володіє або яку контролює, зокрема персональні дані та відомості, на які поширюється обов’язок зберігати конфіденційність інформації про клієнта. Цю вимогу містить Додаток 5, розділ IX, п. A.4: згода має бути отримана до надання будь-якої охопленої послуги (A.4.a); вона охоплює розкриття у відповідь на запит, який британський наглядовий орган надсилає безпосередньо фірмі на підставі розділу X, п. A.3.d (це повноваження виникає, коли наглядовий діалог із FINMA не дав змоги вирішити питання); а якщо клієнт відкликає згоду, фірма більше не має права надавати цьому клієнтові охоплені послуги (A.4.b). Настанови FCA і PRA повторюють це в п. 2.20.

Отже, відкликання згоди за своєю суттю є підставою припинення відносин; у клієнтській документації слід прямо про це зазначити та визначити, що в такому разі відбувається з відкритими позиціями, мандатами та домовленостями про зберігання. Якщо ставитися до згоди як до формальності у сфері захисту даних, фірма залишиться без договірного способу вийти з відносин, які вона більше не має права обслуговувати.

Угода охоплює й саму процедуру класифікації

На особливу увагу заслуговує розділ III, п. A.a.viii Додатка 5. Комунікації, які адресовані фізичним особам, що проживають у Великій Британії, та їхнім представникам, а також приватним інвестиційним структурам, заснованим у Великій Британії, або спрямовані на них і мають на меті з’ясувати, чи відповідає така особа критеріям заможного охопленого клієнта, самі є охопленою послугою. Як наслідок, розмову з потенційним клієнтом можна включити до периметра: швейцарська фірма може спиратися на Угоду для звернення, під час якого з’ясовується, чи відповідає британський потенційний клієнт встановленим критеріям, лише якщо вона подала повідомлення про цю діяльність і була зареєстрована щодо неї.

Не кожне запитання потребує підстави. На думку FCA, нейтральне запитання про статус особи з коротким поясненням, навіщо його ставлять, не є спонуканням до участі в інвестиційній діяльності (inducement to engage in investment activity), якщо воно не містить елементів переконування або схиляння (PERG 8.4.27; PERG: роз’яснення FCA щодо регуляторного периметра). Розмови з потенційними клієнтами рідко залишаються настільки нейтральними, і щойно нейтральність втрачено, фірмі потрібна або зареєстрована діяльність, або окрема британська підстава, а це повертає її до аналізу, якого вона намагалася уникнути, зокрема до обмеження щодо фінансового просування (financial promotion) за ст. 21 Закону про фінансові послуги та ринки 2000 року. Звільнення від обмеження щодо фінансового просування, яке британське імплементаційне законодавство надає зареєстрованим фірмам (ст. 73ZB Financial Promotion Order), охоплює комунікації, адресовані особам, яких фірма обґрунтовано вважає охопленими клієнтами, як це описує FCA у PERG 8.14.40E, тому в досьє слід зафіксувати підставу для такого переконання до будь-якого звернення з метою просування. FINMA звертає на це увагу у своїх настановах, оскільки статус потенційного клієнта часто неможливо встановити, не запитавши.

Практичний висновок для форми повідомлення: фірмі, яка формує британську базу приватних клієнтів, слід із самого початку включити цю комунікаційну діяльність до повідомлення, ще до того, як прогалина виявиться після першої зустрічі.

Периметр довершують дві суміжні межі. Охоплені фінансові інструменти становлять закритий перелік у розділі VI, п. A, і всі вони визначаються за внутрішнім правом Великої Британії: обігові цінні папери (transferable securities), інструменти грошового ринку, схеми колективного інвестування або альтернативні інвестиційні фонди, зокрема фонди грошового ринку, а також опціони, ф’ючерси, свопи, угоди про форвардну процентну ставку та інші деривативні контракти, які є фінансовими інструментами. Усе, що не входить до цього переліку, залишається поза Угодою, навіть якщо послуга і клієнт відповідали б її умовам.

Окремо зазначимо, що додаткові послуги, перелічені в розділі III, п. A.b, зокрема зберігання та адміністрування, надання кредиту для здійснення операції, консультування щодо структури капіталу, консультування та послуги у зв’язку зі злиттями та поглинаннями, пов’язані послуги з обміну іноземної валюти та інвестиційні дослідження, можуть надаватися самостійно, і це істотно розширює доступ для зберігачів (custodians) і надавачів досліджень. Для зберігання передбачено власні винятки: воно не охоплює відкриття та ведення рахунків у цінних паперах на найвищому рівні центральними депозитаріями цінних паперів, а також надання фондам депозитарних послуг, які за внутрішнім правом Великої Британії повинна надавати юридична особа, заснована у Великій Британії (розділ III, п. A.b.i).

Пропонування альтернативних інвестиційних фондів охопленим клієнтам (маркетинг) і далі відбувається через національний режим приватного розміщення Великої Британії (national private placement regime), а не через Угоду, і це зроблено свідомо: перелік заходів, охоплених покладанням на нагляд держави походження, вилучає вимоги щодо пропонування інвесторам схем колективного інвестування та альтернативних інвестиційних фондів із маркетингових заходів, щодо яких Велика Британія покладається на швейцарське регулювання та нагляд. Із цього випливають два наслідки. Заможний охоплений клієнт за Угодою для цілей внутрішнього права Великої Британії зазвичай залишається роздрібним клієнтом, тому режим приватного розміщення сам собою дверей не відчиняє: якщо пропонування фонду такому клієнтові підпадає під обмеження щодо фінансового просування за ст. 21 або під обмеження щодо просування схем колективного інвестування (scheme promotion) за ст. 238 FSMA, правило 46 Alternative Investment Fund Managers Regulations 2013 дозволяє пропонування роздрібному інвесторові лише за умови, що воно здійснюється без порушення цих обмежень.

Статус охопленого клієнта за Угодою не є і звільненням від обмеження щодо фінансового просування. Звільнення, яке британське імплементаційне законодавство надає зареєстрованим швейцарським фірмам (ст. 73ZB Financial Promotion Order), не поширюється на комунікації щодо схем колективного інвестування або альтернативних інвестиційних фондів, як це зафіксовано в роз’ясненнях FCA у PERG 8.14.40E, а загальні звільнення, які могли б застосовуватися, наприклад для сертифікованих осіб із високим рівнем статків (certified high net worth individuals) або досвідчених інвесторів (sophisticated investors), передбачають власні тести сертифікації.

Філія, Частина 4A і правило виключності

Швейцарська фірма з британською філією не може змішувати два шляхи доступу в межах однієї й тієї самої діяльності. Розділ III, п. A.c передбачає, що, якщо надавач авторизований у Великій Британії за Частиною 4A Закону про фінансові послуги та ринки 2000 року, охоплені послуги, про які подано повідомлення за Угодою, і пов’язана з ними діяльність, охоплена розділом VIII, п. A.1.d, не можуть провадитися з його постійного представництва у Великій Британії або під наглядом чи контролем такого представництва. Розділ IV, п. A.f додає, що охоплений надавач не повинен мати авторизації за Частиною 4A на послугу, щодо якої він подав повідомлення.

Настанови FCA і PRA втілюють це в операційне правило: фірма не може зареєструватися за Угодою для надання певної категорії послуг, щодо певної категорії фінансових інструментів, певній категорії клієнтів, якщо вона вже має дозвіл за Частиною 4A на ті самі три елементи; якщо їй потрібен шлях Угоди, вона повинна спершу змінити або скасувати цей дозвіл. Крім того, покладання на нагляд держави походження не поширюється на працівників британської філії, хоча поширюється на працівників швейцарської компанії, які тимчасово перебувають у Великій Британії, якщо така присутність не становить постійного представництва.

Усе це не витісняє шляхів, які існували раніше. Як підтверджує FCA на своїй сторінці про BFSA для фірм, востаннє оновленій 20 січня 2026 р., виняток для іноземних осіб і британська авторизація залишаються доступними, а фірми обирають шлях доступу для кожного виду діяльності окремо. Для багатьох швейцарських фірм правильною відповіддю є свідомий поділ: Угода — для транскордонного бізнесу з приватними клієнтами та оптовими контрагентами (wholesale), філія та її дозволи за Частиною 4A — для всього, чого Угода не охоплює. Цей поділ потрібно задокументувати, оскільки запис у реєстрі є публічним, а невідповідність між реєстром і фактичною діяльністю фірми видно ззовні.

Чого покладання на нагляд держави походження не зачіпає

Перелік заходів, охоплених покладанням на нагляд держави походження (розділ VIII, п. A.1.b), широкий у частині авторизації та конкретний у частині пруденційних заходів, і він не є загальним звільненням. FINMA прямо формулює обмежувальний принцип: покладання на нагляд держави походження не застосовується до горизонтальних положень, таких як регулювання у сфері протидії відмиванню коштів. Воно поширюється на вимоги щодо ділової поведінки, крім тих, що стосуються заходів продуктового втручання, і британський імплементаційний акт прямо зберігає за FCA повноваження щодо продуктового втручання стосовно зареєстрованих швейцарських надавачів. Розділ VIII, п. A.1.c не звільняє від обов’язків, що виникають у зв’язку з торгівлею на британському торговельному майданчику.

Решту умов встановлено в розділі IX Додатка 5 та в операційному викладі повторено в настановах FCA і PRA: річну звітність перед FCA через платформу FINMA потрібно подати не пізніше 30 квітня за попередній календарний рік; сама Угода в розділі IX, п. A.2 вимагає зазначити кількість охоплених клієнтів за послугами та категоріями клієнтів, загальний оборот, розбивку за кожною охопленою послугою (а для торгівлі за власний рахунок, виконання замовлень і прийняття та передавання замовлень також за інструментами), якщо оборот перевищує 50 000 000 фунтів стерлінгів у кожному з двох послідовних звітних періодів, знеособлену інформацію про істотні скарги, а також інформацію про те, чи укладалися угоди про забезпечення з передачею права власності (title transfer collateral arrangements). Додатковий зміст, узгоджений між FCA, Банком Англії (зокрема як PRA) і FINMA з операційних міркувань і зафіксований у п. 2.15 настанов, додає ідентифікатори, як-от реєстраційний номер фірми у FINMA та її номер у реєстрі BFSA.

Субзберігання за межами Великої Британії та Швейцарії дозволяється за умови належної кваліфікації, обачності та сумлінності під час вибору й періодичної перевірки субзберігача (sub-custodian), документально зафіксованих підстав, які зберігаються протягом п’яти років після припинення використання субзберігача, і відокремлення активів. Крім того, британські органи зберігають право втручання держави перебування, яким можна скористатися після наглядового діалогу з FINMA, поряд із передбаченим законом повноваженням встановлювати заборони й обмеження та механізмом згортання діяльності, передбаченим Regulations 2025 року.

Який вигляд має досьє класифікації, що витримає перевірку

Якщо підсумувати сказане, досьє, яке витримає запит FCA про надання інформації, для кожних відносин із заможним клієнтом містить шість елементів. Розрахунок чистих активів, у якому показано застосування винятків розділу VII, із датою оцінки та, де це доречно, основою перерахунку. Оцінка компетентності, проведена щодо належної особи для шляху, на який спирається фірма, і сформульована стосовно конкретних передбачуваних послуг і операцій. Самостійні заяви, датовані раніше за договір і зіставлені один до одного з охопленими послугами, про які подано повідомлення для цієї категорії клієнтів. Переддоговірне розкриття інформації із записом про те, що його надано завчасно, і про форму, у якій його надано; Угода залишає визначення докладних формулювань і способу такого розкриття за FCA після консультацій із FINMA (розділ X, п. A.5), і нам невідомо, щоб у Handbook дотепер було встановлено такі вимоги. Згода на розкриття інформації регуляторам із процедурою відстеження її відкликання та договірними наслідками такого відкликання.

Досьє довершує перелік тригерів для переоформлення документації: нова охоплена послуга, нова категорія інструментів, зміна обставин клієнта, зміна фізичної особи, яка стоїть за структурою. Угода встановлює тести статусу на момент прийняття клієнта на обслуговування і, наскільки видно з наявного тексту, прямо не вимагає періодичної повторної перевірки, а це підстава закріпити цикл перегляду в договорі.

Якщо додається нова охоплена послуга, якої запис фірми в реєстрі ще не охоплює для цього інструмента та категорії клієнтів, фірма повинна знову подати повідомлення через FINMA і дочекатися оновлення запису в реєстрі FCA, перш ніж надавати цю послугу, тому графік підготовки документів і графік реєстрації потрібно планувати разом. Якщо запис уже охоплює цю комбінацію, достатньо оновити досьє на рівні клієнта.

Угода є точним інструментом для чітко окресленого кола клієнтів: британських оптових контрагентів і британського приватного капіталу, яким фізичні особи, чиї активи перевищують суворо розрахований поріг, володіють безпосередньо або через створені для них структури. Фірми, які правильно вибудують рівень класифікації клієнтів, можуть обслуговувати це коло клієнтів із Цюриха чи Женеви без британської авторизації та без британської філії; якщо ж ставитися до клієнтського тесту як до формальності під час прийняття на обслуговування, ризик діяльності без авторизації залишається в публічному реєстрі.

Що це означає для вас

• Перевірте свою британську клієнтську базу заново за Додатком 5; сегментація за FinSA сюди не переноситься. Швейцарська класифікація клієнта як професійного і статус охопленого клієнта за BFSA — це різні тести. Клієнти, які підвищили свою категорію (opt-up), не є охопленими клієнтами, якщо не відповідають критеріям самостійно.
• Обчислюйте чисті активи так, як цього вимагає Угода. Основне місце проживання, більшість прав за договорами довгострокового страхування та пенсійні права не враховуються. Клієнт з очевидно значними статками все одно може не пройти тест, а поріг сформульовано як чисті активи на суму понад 2 000 000 фунтів стерлінгів; клієнт, який має рівно цю суму, тесту не проходить.
• Оберіть правильний шлях набуття статусу заможного клієнта до оформлення документів. У кожному з трьох варіантів оцінка компетентності та підписи припадають на різних осіб, і досьє, побудоване на неправильному варіанті, є дефектним, навіть якщо статки клієнта очевидні.
• Подайте повідомлення про діяльність із залучення клієнтів. Комунікації, мета яких — з’ясувати, чи є британська особа заможним охопленим клієнтом, самі є охопленою послугою. Зареєструйтеся щодо неї до першого звернення, яке виходить за межі нейтрального запитання про статус.
• Оформіть згоду на розкриття інформації як тригер припинення відносин. Відкликання згоди означає, що фірма більше не має права обслуговувати клієнта. У договорі слід зазначити, що в такому разі відбувається з мандатами, позиціями та зберіганням.
• Ведіть досьє із шести частин для кожних відносин із заможним клієнтом. Розрахунок чистих активів із датою оцінки та основою перерахунку, оцінка компетентності щодо конкретної послуги, проведена стосовно належної особи, самостійні заяви, датовані раніше за договір, переддоговірне розкриття інформації із записом про те, коли та як його надано, згода на розкриття інформації регуляторам і перелік тригерів для переоформлення документації: нові послуги, нові інструменти та зміни обставин клієнта.

Isak Legal консультує швейцарські та британські фінансові установи з питань транскордонного доступу до ринку, класифікації клієнтів і регуляторного периметра за Бернською угодою про фінансові послуги. Докладніше на наших сторінках Фінансове регулювання й Велика Британія, або зв’яжіться з нами.

Цей огляд призначений виключно для загального ознайомлення, відображає стан справ на 27 вересня 2026 р., не є юридичною консультацією та не створює відносин між юристом і клієнтом. Він присвячений Бернській угоді про фінансові послуги та заходам з її імплементації у Великій Британії. Визначення клієнта та чистих активів узято з Додатка 5, розділи з V по VII Угоди, а операційні умови, зокрема вимоги щодо перевірки, оцінки, заяв, розкриття інформації, згоди, субзберігання та звітності, з Додатка 5, розділи IX і X, за текстом Угоди, опублікованим у серії Treaty Series (Treaty Series No. 6 (2026), CP 1507). Якщо те чи інше положення спирається лише на настанови наглядових органів, у тексті про це зазначено. Категоризацію клієнтів за внутрішнім правом Великої Британії регулює FCA Handbook зі змінами, що вносяться час від часу; до власних посилань Угоди на право Великої Британії застосовується ст. 44 (внутрішнє право в редакції, чинній на дату підписання, якщо не зазначено інше). Перш ніж діяти, перевірте чинні тексти, настанови та записи в реєстрі за офіційними джерелами, посилання на які наведено вище. Щоб отримати консультацію щодо конкретного питання, зв’яжіться з нами.