Чотири позиції для британського бізнесу швейцарської фірми поза Бернською угодою

Де потрібне рішення про структуру

Угоду складено як чітко окреслений канал, і нічого від загальної ліцензії в ній немає. Покладання на нагляд держави походження (deference) надається для комбінації охопленої послуги, охопленого фінансового інструмента та категорії охоплених клієнтів (covered clients), і запис у реєстрі фіксує саме цю комбінацію. Бізнес поза нею не є охопленим бізнесом. Фірма, яка повністю опише свою заплановану діяльність у Великій Британії, зазвичай виявить залишок: клієнта, який не належить до жодної охопленої категорії, інструмент поза закритим переліком, вид діяльності, якого додаток не називає, або послугу, яку вона хоче надавати з лондонського офісу замість Цюриха. Саме цей залишок і потребує рішення про структуру, і його варто описати на самому початку, перш ніж він почне виявлятися сам, з кожним наступним клієнтом, якому довелося відмовити.

На що Угода не поширюється

Залишок визначають п’ять обмежень, і кожне з них міститься в самому тексті, тож звертатися до роз’яснень немає потреби.

• Клієнти. Лише професійні клієнти per se, прийнятні контрагенти (eligible counterparties) і заможні охоплені клієнти за тестом Додатка 5, які в усіх випадках проживають або засновані у Великій Британії. Роздрібні клієнти, які не проходять тест на статус заможного клієнта, залишаються поза межами Угоди. Статус професійного клієнта за вибором (elective professional client) за британськими правилами сам собою не є охопленою категорією: на клієнта, який підвищив свою категорію (opt-up), Угода поширюється лише тоді, коли цей клієнт окремо проходить тест на статус заможного клієнта за Додатком 5. Клієнтському тесту присвячено окремий аналіз.
• Інструменти. Закритий перелік: обігові цінні папери (transferable securities), інструменти грошового ринку, схеми колективного інвестування та альтернативні інвестиційні фонди, зокрема фонди грошового ринку, а також опціони, ф’ючерси, свопи, угоди про форвардну процентну ставку та інші деривативні контракти, які є фінансовими інструментами.
• Горизонтальні норми. Покладання на нагляд держави походження охоплює заходи щодо авторизації та визначений перелік пруденційних заходів. Горизонтального регулювання воно не зачіпає, і FINMA (Швейцарська служба з нагляду за фінансовим ринком) прямо про це говорить, називаючи правила протидії відмиванню коштів. Продуктове втручання (product intervention) вилучено з покладання на нагляд держави походження в частині правил ділової поведінки, а від обов’язків, що виникають у зв’язку з торгівлею на британському торговельному майданчику, Угода не звільняє.
• Філія. Зареєстрований бізнес не можна вести з постійного представництва у Великій Британії або під його наглядом чи контролем, а покладання на нагляд держави походження не поширюється на працівників британської філії. Фірма не вправі мати дозвіл за Частиною 4A FSMA (британський Закон про фінансові послуги та ринки) на ту саму послугу, той самий інструмент і ту саму категорію клієнтів, щодо яких вона подала повідомлення.
• Тривкість. Визнання можуть відкликати, а Угоду — денонсувати, причому строки вимірюються місяцями. Це обмеження розглянуто окремо нижче.

Варіант перший: підлаштувати бізнес під Угоду

Перша позиція виходить із того, що периметр є комерційним обмеженням, і бізнес вибудовують з урахуванням цього обмеження. На практиці це означає, що повідомлення від самого початку подають у широкому обсязі, зокрема й щодо комунікаційної діяльності, під час якої з’ясовують, чи відповідає потенційний британський клієнт критеріям заможного охопленого клієнта, а далі на етапі прийняття клієнтів застосовують фільтр, щоб відносини, які не відповідають критеріям, відхиляти або спрямовувати іншим шляхом ще до прийняття клієнта на обслуговування.

Це найдешевша позиція, і для багатьох швейцарських управителів активів (portfolio managers) та приватних банків вона й є правильною: британський бізнес з оптовими (wholesale) та заможними клієнтами в обігових цінних паперах і фондах без зусиль уміщується в Угоду. Її слабке місце в тому, що обмеження постійне й лягає на клієнтських менеджерів, які першими стикаються з периметром, зазвичай на зустрічі; щойно відносини з клієнтом доростають до продукту, якого Угода не охоплює, фірма змушена відмовити, змінити структуру або вдатися до однієї з позицій, описаних нижче. Фірмам, які обирають цей шлях, слід закріпити периметр у внутрішній політиці прийняття клієнтів; посібник із комплаєнсу для цього не годиться.

Варіант другий: виняток для іноземних осіб

Виняток для іноземних осіб, передбачений ст. 72 Regulated Activities Order (британський наказ про регульовані види діяльності), існував до Угоди, продовжує діяти й після її появи, і його прямо збережено: FCA (Управління з фінансового регулювання та нагляду) підтверджує, що новий доступ не замінює наявних шляхів і що фірми обирають шлях окремо для кожного виду діяльності. Виняток залишається доступним поряд із записом у реєстрі, і він вужчий за ту страхувальну сітку, за яку його іноді вважають.

За структурою він прив’язаний до окремих правочинів. Виняток застосовується окремо до кожного виду діяльності та у своїх центральних елементах залежить або від того, що правочин вчиняється з авторизованою особою чи зі звільненою особою (exempt person), яка діє в межах підприємницької діяльності, що включає регульовану діяльність, щодо якої її звільнено, або через одну з таких осіб, — або ж від того, що правочин є результатом правомірного звернення (legitimate approach). Саме це поняття тут вирішальне, а визначено його в ст. 72(7) через відсилання до обмеження щодо фінансового просування (financial promotion), встановленого ст. 21 Закону про фінансові послуги та ринки 2000 року (FSMA). Звернення до іноземної особи є правомірним, якщо фірма не спонукала до нього або спонукала в спосіб, що не порушує ст. 21; звернення, зроблене іноземною особою або від її імені, є правомірним, якщо воно не порушує ст. 21.

Виняток має й жорстку зовнішню межу: ст. 72 виводить з-під регулювання вчинення правочинів (dealing, ст. 14 і 21), організацію правочинів (arranging, ст. 25) і консультування (advising, ст. 53) іноземною особою, а згідно зі ст. 72(6) також згоду управляти інвестиціями або зберігати їх (agreeing to manage or safeguard investments). Проте саме управління інвестиціями (ст. 37) і саме зберігання (ст. 40) під виняток не підпадають ніколи, тому швейцарський управитель активів або зберігач (custodian) із британськими клієнтами не може спиратися на нього щодо мандата чи зберігання, незалежно від того, яким було звернення. Отже, британська стратегія, побудована на активному маркетингу, у принципі не виключена, але кожне звернення має вкладатися в одне зі звільнень від обмеження щодо фінансового просування або бути схвалене авторизованою особою, і саме фірма має показати, яка з цих підстав застосовувалася.

Крім того, до цього положення неодноразово вносили зміни. Консолідований текст відображає вилучення щодо BFSA, додане 1 січня 2026 р., і поправку про цільову підтримку (targeted support), яка набрала чинності у два етапи — 23 лютого та 6 квітня 2026 р., а сайт, на якому його опубліковано, вказує на подальші зміни, які можуть набрати чинності в майбутньому. Пункти про рейтинги ESG уже містяться в консолідованому тексті, оскільки наказ ESG Ratings Order 2025 набрав чинності в грудні 2025 року для обмежених підготовчих цілей (enabling purposes); у змістовній частині вони починають діяти 29 червня 2028 р. Будь-який аналіз винятку, виконаний навіть дванадцять місяців тому, потрібно провести заново за чинним консолідованим текстом; покладатися на пам’ять тут не можна.

Практичний висновок такий: виняток є надійним рішенням для бізнесу, що виник унаслідок звернення з власної ініціативи клієнта (reverse solicitation), і для правочинів, які вчиняються з британськими авторизованими посередниками або через них, і вимогливим рішенням для фірми, яка має намір сама йти до британських клієнтів і залучати їх, оскільки кожне звернення має вкладатися в режим фінансового просування. Роз’яснення FCA щодо регуляторного периметра (perimeter guidance) підтверджують, що зареєстрована фірма може спиратися на виняток щодо діяльності поза межами свого запису в реєстрі, тож таке поєднання правомірне; наглядовий орган, запитуючи про це, очікуватиме, що фірма покаже для кожного виду діяльності, яким шляхом вона скористалася.

Варіант третій: британська філія

Філія дає присутність у Великій Британії, британську адресу та можливість мати дозволи за Частиною 4A, і для швейцарського банку це традиційний шлях. Дві особливості нинішнього стану справ потребують уваги.

Перша — правило виключності, встановлене самою Угодою. Філію не можна використовувати для ведення бізнесу, щодо якого подано повідомлення за Угодою, і покладання на нагляд держави походження не поширюється на працівників філії, хоча поширюється на працівників швейцарської компанії, які тимчасово перебувають у Великій Британії, якщо така присутність не є постійним представництвом. Тому відкриття філії не розширює доступу за BFSA. Воно створює другий, паралельний канал із власними дозволами, і фірма має розмежовувати ці два канали у своїй моделі обліку операцій (booking model), в організації нагляду та в клієнтській документації, а потім підтверджувати це розмежування для кожного виду діяльності.

Друга — підхід PRA (Управління пруденційного регулювання) до філій, які залучають депозити; його було скориговано в травні 2025 року: заява про регуляторну політику (policy statement) PS6/25, опублікована 20 травня 2025 р., підвищила два пороги з урахуванням інфляції, додала загальний поріг для залишків на рахунках із миттєвим доступом (instant access) і заново сформулювала пов’язані з депозитами пороги в наглядовій заяві (supervisory statement) 5/21 про міжнародні банки. Чинна редакція наглядової заяви, яку опубліковано 22 квітня 2026 р. і яка застосовується з 24 квітня 2026 р., реалізує перший етап перегляду Senior Managers and Certification Regime (режим вищих керівників і сертифікації), який проводить PRA (PS12/26), і залишає ці очікування щодо філій без змін.

Згідно із заявою, PRA очікує, що нові філії міжнародних банків, які працюють у Великій Британії, зосереджуватимуться передусім на оптовій банківській діяльності; у ній також викладено пов’язані з депозитами фактори, які підштовхують фірму до заснування дочірньої компанії замість філії. PRA очікує, що у філіях залишки роздрібних клієнтів і малих компаній на рахунках із миттєвим доступом, на які поширюється Financial Services Compensation Scheme (британська схема компенсацій у сфері фінансових послуг), становитимуть менше ніж 130 млн фунтів стерлінгів, а загальна сума залишків роздрібних клієнтів і малих компаній на рахунках із миттєвим доступом, незалежно від того, чи поширюється на них ця схема, — менше ніж 300 млн фунтів стерлінгів. PRA братиме до уваги кількість клієнтів і розглядатиме наявність понад 5 000 роздрібних клієнтів і малих компаній із рахунками, які використовуються для розрахункових операцій, як потенційний привід для занепокоєння. Заплановане зростання PRA оцінюватиме навіть тоді, коли поточні залишки вкладаються в прийнятні для нього межі. І загалом PRA не влаштує, якщо філія залучатиме депозити, коли загальне потенційне зобов’язання перед схемою компенсацій перевищує 650 млн фунтів стерлінгів.

Щодо цих цифр потрібні два застереження. Це орієнтовні наглядові фактори, за якими не стоїть жорстка правова межа, а сама заява застосовується до банків, авторизованих PRA, та інвестиційних фірм категорії PRA-designated investment firms. Швейцарський управитель активів або швейцарська фірма з цінних паперів (securities firm), британську діяльність яких регулювала б лише FCA (solo-regulated), під цю заяву не підпадають, і аналіз для них ґрунтується натомість на авторизації FCA та пруденційному режимі FCA. Варто також зазначити, оскільки терміни тут збігаються, що для цілей цих правил про депозити PRA використовує визначення заможної фізичної особи (high net worth individual) із чистими активами в розмірі 250 000 фунтів стерлінгів — як свідчення, що може бути аргументом на користь філії, якщо депозити перевищують орієнтовні фактори. До тесту охопленого клієнта у 2 000 000 фунтів стерлінгів за Угодою воно не має жодного стосунку, і ці два поняття ніколи не слід наводити в одній внутрішній політиці, не розмежувавши їх.

Варіант четвертий: британська дочірня компанія і що дають витрати на неї

Британська дочірня компанія — найдорожчий варіант і єдиний, який знімає питання периметра, не звужуючи запису самої швейцарської компанії в реєстрі. Авторизована британська компанія має власні дозволи, сама працює зі своїми клієнтами, може обслуговувати роздрібних клієнтів і професійних клієнтів за вибором, якщо її авторизовано для цього, може використовувати інструменти поза переліком Додатка 5 і не залежить від того, чи продовжує існувати міжнародний договір. Вона також має власний капітал, власну систему корпоративного управління та власне коло вищих керівників, власну звітність, власні обов’язки щодо ділової поведінки, зокрема Consumer Duty (обов’язок перед споживачами, встановлений FCA), якщо вона працює з роздрібними клієнтами, і створює для групи ризик, якого раніше не існувало.

Для ради директорів дочірня компанія — це інвестиційне рішення, з яким пов’язаний ризик реалізації його регуляторної частини: проєкт авторизації, що вимірюється кварталами, і постійні витрати після нього. Вона виправдовує себе там, де британський бізнес достатньо великий, достатньою мірою роздрібний чи достатньою мірою залежить від клієнтів, які не можуть пройти тест охопленого клієнта, або настільки різноманітний за продуктами, що Угода й виняток для іноземних осіб разом не можуть його вмістити, або там, де бренд, звернений до британського ринку, і місцевий облік операцій комерційно необхідні самі собою. Якщо британський бізнес — це робота з оптовими та заможними клієнтами в охоплених інструментах, дочірня компанія зазвичай виявляється дорогим способом купити те, що Угода вже дає.

Є питання послідовності, в якому легко помилитися. Заборона мати дозвіл за Частиною 4A на ту саму послугу, той самий інструмент і ту саму категорію клієнтів, щодо яких подано повідомлення, стосується самої швейцарської юридичної особи, а не її групи. Тому вона обмежує філію, яка є тією самою юридичною особою, і не обмежує британську дочірню компанію, засновану як окрема юридична особа. Група, яка створює дочірню компанію, вправі мати категорії, що перетинаються, в обох місцях, але їй усе ж слід свідомо вирішити, які клієнти та продукти де обліковуються, оскільки дві компанії мають різні регуляторні обов’язки, а публічний запис у реєстрі мав би відповідати тому, як ведеться бізнес. У варіанті з філією ця межа є правовою вимогою, і провести її, поки заява на авторизацію ще залишається проєктом, істотно легше, ніж згодом змінювати дозволи.

Припинення та доля наявного бізнесу

Бізнес, побудований виключно на Угоді, спирається на міжнародний договір, дію якого будь-яка зі сторін може припинити, а строки за мірками клієнтського бізнесу короткі. Є два різні механізми, і змішувати їх не слід.

Визнання можна відкликати щодо охопленого сектору або його частини за процедурою повідомлень. За повідомленням про намір відкликати визнання йдуть консультації, а повідомлення про припинення визнання можна надіслати лише через 90 днів після повідомлення про намір або з моменту завершення цих консультацій, якщо вони завершаться раніше. Дата, з якої визнання припиняється, має наставати не раніше ніж через 90 днів після повідомлення про припинення, а повідомлення або відомості про нього публікуються в інтересах прозорості. Єдиний жорсткий мінімум — 90 днів від повідомлення про припинення. Якщо рахувати від повідомлення про намір, строк сягає близько шести місяців лише тоді, коли консультації тривають усі 90 днів; якщо вони завершуються раніше, повідомлення про припинення можна надіслати раніше, і вся послідовність може тривати трохи більше ніж три місяці. Окремо від цього Угоду може бути припинено за взаємною згодою з дати, погодженої сторонами, або денонсовано однією зі сторін, і денонсація набирає чинності через дванадцять місяців після того, як інша сторона отримає письмове повідомлення.

Угода все ж передбачає організований вихід, і її положення про впорядковане згортання діяльності (wind-down) зберігає чинність після припинення Угоди. У разі настання будь-якого з цих тригерів сторони мають протягом 10 днів розпочати консультації, щоб установити порядок згортання діяльності; консультації мають бути завершені протягом 30 днів, якщо не погоджено інше, і сторони можуть консультуватися з надавачами послуг, яких це зачіпає. Якщо приватні особи уклали домовленості, покладаючись на заходи, якими імплементовано Угоду, її положення продовжують діяти відповідно до цього порядку згортання діяльності, а якщо згоди не досягнуто — відповідно до дат і умов, зазначених у повідомленні про припинення або визначених стороною перебування.

З британського боку SI 2025/1145 уже містить внутрішній режим упорядкованого згортання діяльності: якщо визнання відкликано щодо зареєстрованої послуги, запроваджено заборону чи обмеження або Угоду припинено і внаслідок цього виняток за ст. 72ZA перестає застосовуватися, швейцарська фірма, не заснована у Великій Британії, стає звільненою особою щодо регульованої діяльності, необхідної для виконання договорів, укладених до цього дня, на строк до п’яти років (правила з 21 по 25 і 37), за умови повідомлення FCA і PRA, повідомлень контрагентам і з урахуванням повноваження регуляторів змінити або скасувати звільнення. Поряд із цим FCA має повноваження запроваджувати заборони та обмеження.

Саме собою все це не дає підстав для тривоги, і ніщо не вказує на те, що котрась зі сторін має намір цим скористатися. Для планування важливе поєднання: шлях відкликання визнання, який може тривати приблизно від трьох до шести місяців від першого повідомлення; дванадцять місяців у разі денонсації; умови згортання діяльності на рівні міжнародного договору, які узгоджуються лише після настання тригера, причому встановленим законом мінімумом є внутрішнє звільнення для виконання раніше укладених договорів (run-off); і спільний огляд виконання Угоди згідно зі ст. 46, який, якщо Сторони не домовляться про інше, відбувається через п’ять років після набрання чинності, тобто із січня 2031 року, і надалі кожні п’ять років. Фірмі, весь британський бізнес якої залежить від запису в реєстрі, слід знати, що вона робитиме в цей проміжок часу. Фірма, яка має також філію або дочірню компанію, має початкову перевагу в пошуку відповіді, за умови що дозволи британської компанії можуть вмістити зареєстрований бізнес або можуть бути вчасно змінені. Це питання має бути в реєстрі ризиків ради директорів.

Питання тлумачення: відсилання до права Великої Британії

Одне положення основного тексту Угоди зачіпає всю конструкцію. Якщо не зазначено інше, посилання в Угоді на внутрішнє право сторін означають посилання на внутрішнє право, чинне на дату підписання, 21 грудня 2023 р. За буквального прочитання це погано узгоджується з категоріями клієнтів у Додатку 5, які сформульовано як професійні клієнти per se та прийнятні контрагенти, як їх визначено внутрішнім правом Великої Британії, і з переліком інструментів, який так само визначено через відсилання до права Великої Британії.

Питання в тому, чи ці відсилання йдуть за правом Великої Британії в міру його змін, чи фіксують його станом на дату підписання, а слова «якщо не зазначено інше» залишають простір для аргументів в обох напрямках, тим паче що Угода викладає ці категорії також у власному тексті. Британський імплементаційний акт цього питання не вирішує: він визначає Угоду як міжнародний договір зі змінами, що час від часу вносяться до нього, а це стосується змін до самого договору й нічого не говорить про відсилання до внутрішнього права. А оскільки Угода не надає прав приватним особам і на неї не можна прямо посилатися в жодній із двох правових систем, практично важливе для фірми питання полягає в тому, як британський суд прочитає імплементаційний акт, який переймає категорії Додатка 5 через відсилання.

Нам не відомо про опубліковані роз’яснення жодного з двох наглядових органів, які вирішували б це питання, і вирішувати його через припущення не слід. Для фірми, яка класифікує клієнтів сьогодні, консервативний підхід полягає в тому, щоб одночасно виконати вимоги переліку Угоди та чинних визначень Handbook (FCA Handbook, звід правил FCA), що досяжно майже в кожному випадку, і задокументувати, що враховано і те, і те. Якщо якесь британське визначення змінилося з грудня 2023 року так, що це змінило б результат, питання потребує юридичної консультації; припущення, закладене у внутрішню політику, його не закриє.

П’ять запитань, від яких залежить рішення

Аналіз зводиться до п’яти запитань, на які найкраще відповідати в такому порядку.

1. Хто є британськими клієнтами? Якщо це професійні клієнти per se, прийнятні контрагенти або фізичні особи та приватні інвестиційні структури, які в повному обсязі проходять тест на статус заможного клієнта за Додатком 5 (чисті активи на суму понад 2 000 000 фунтів стерлінгів, оцінка компетентності, підписана заява, письмове попередження та окрема заява про втрачений захист, а також згода на розкриття інформації британським регуляторам), Угода на них поширюється. Якщо комерційно важливі клієнти поза цими категоріями, жодне структурування в межах Угоди не допоможе; якщо конкретний вид діяльності не охоплено якимось винятком, наприклад винятком для іноземних осіб, — а це питання вирішується окремо для кожного виду діяльності, — бізнесу потрібен британський дозвіл за Частиною 4A, через філію або дочірню компанію.
2. Які інструменти та послуги потрібні бізнесу? Депозити, продукти на основі страхування, структуровані депозити та все інше, що не входить до закритого переліку інструментів, відпадають одразу; структурований продукт залишається лише тоді, коли він сам є обіговим цінним папером або деривативом, як їх визначено правом Великої Британії. Додаткові послуги можна надавати як самостійні, що важливо для зберігачів і надавачів досліджень.
3. Де мають перебувати працівники? Якщо працівники, які працюють із клієнтами, базуються в Лондоні, це свідчить на користь філії або дочірньої компанії і проти Угоди, оскільки покладання на нагляд держави походження закінчується на філії й охоплює лише тимчасову присутність, яка не є постійним представництвом. Якщо працівники перебувають у Цюриху та їздять до клієнтів, це свідчить про протилежне.
4. Яка частка виручки групи залежала б від запису в реєстрі? Що вища концентрація, то важливіші строки припинення і то вагоміші аргументи на користь другого каналу, навіть якщо сьогодні він комерційно не потрібен.
5. Якою є позиція щодо податків і постійного представництва? Британська філія або команда, що базується в Лондоні, порушує питання британського податку на прибуток компаній (corporation tax), трансфертного ціноутворення та постійного представництва, які виходять за межі цього огляду й потребують підтвердження британських податкових консультантів до вибору структури.

Що це означає для вас

• Визначте бізнес, не охоплений BFSA, перш ніж обирати структуру. Складіть перелік британського бізнесу, на який Угода не поширюється, за клієнтами, інструментами та видами діяльності. Чи виправдана філія або дочірня компанія, залежить від складу цього переліку, а не від розміру британського бізнесу.
• Не сприймайте виняток для іноземних осіб як страхувальну сітку. Він прив’язаний до окремих правочинів, залежить від правомірного звернення, визначеного через відсилання до обмеження щодо фінансового просування, і до нього двічі вносили зміни із січня по квітень 2026 року. Він підходить для бізнесу, що виник з ініціативи клієнта, і для бізнесу через посередників; британську стратегію, побудовану на активному маркетингу, доводиться вибудовувати звільнення за звільненням.
• Майте на увазі, що філія не розширює доступу за BFSA. Це паралельний канал, через який Угода забороняє вести зареєстрований бізнес і який вимагає підтримувати розмежування в моделі обліку операцій та в документації, а від нових філій банків PRA тепер очікує зосередження передусім на оптовій діяльності.
• Проведіть межу за Частиною 4A до авторизації. Швейцарська компанія не може мати британський дозвіл на ту саму послугу, той самий інструмент і ту саму категорію клієнтів, щодо яких вона подала повідомлення. Це обмеження діє щодо філії; дочірня компанія, заснована як окрема юридична особа, під нього не підпадає, тож вирішіть, які категорії де розміщуються, поки заява ще залишається проєктом.
• Внесіть обидва строки припинення до реєстру ризиків. Приблизно від трьох до шести місяців від першого повідомлення в разі відкликання визнання, дванадцять місяців у разі денонсації, а умови згортання діяльності узгоджуються вже після настання тригера. Визначте, що фірма робитиме в цей проміжок часу, до того як він почнеться.

Isak Legal консультує швейцарські та британські фінансові установи з питань транскордонного доступу до ринку та структурування, зокрема щодо аналізу регуляторного периметра BFSA, рішень про філію та дочірню компанію і документації, яка має стояти за кожним із цих рішень. Докладніше на наших сторінках Фінансове регулювання, Вихід на ринок і Велика Британія, або зв’яжіться з нами.

Цей огляд призначений виключно для загального ознайомлення, відображає стан справ на 27 вересня 2026 р., не є юридичною консультацією та не створює відносин між юристом і клієнтом. Податкових питань він не розглядає, а наслідки присутності у Великій Британії з погляду постійного представництва та податку на прибуток компаній потребують окремої консультації. Положення про межі периметра, відкликання визнання, припинення та згортання діяльності взято з тексту Угоди; подробиці щодо покладання на нагляд держави походження та умов — із настанов, опублікованих FCA і PRA, а також FINMA, які не є обов’язковими й час від часу оновлюються; ст. 72 Regulated Activities Order — з консолідованого тексту на legislation.gov.uk, який відображає зміни 2026 року та подальші зміни, які можуть набрати чинності; очікування щодо філій — із редакції наглядової заяви PRA 5/21 від квітня 2026 року, яка застосовується лише до банків, авторизованих PRA, та інвестиційних фірм категорії PRA-designated investment firms. Перш ніж діяти, перевірте чинні тексти. Щоб отримати консультацію щодо конкретного питання, зв’яжіться з нами.