Неподаткові чинники, що визначають місце розташування європейської холдингової компанії

Чому податкова відповідь часто надходить надто пізно

Типова послідовність така. Група вирішує, що їй потрібна європейська холдингова компанія, просить податкових консультантів порівняти три або чотири юрисдикції, отримує ретельно підготовлений меморандум про звільнення від оподаткування доходів від участі (participation exemption), податок у джерела виплати та доступ до договорів про уникнення подвійного оподаткування, обирає найкращий варіант, а потім виявляє вимогу щодо резидентства, проблему зі строками внесення капіталу чи ліцензійне обмеження, через які обрана структура стає незручною або неможливою. Роботу виконано не марно, але не в тому порядку, а скасувати рішення, про яке вже повідомили інвесторів, коштує дорожче, ніж спершу поставити чотири запитання.

Окреслімо межу: податкове резидентство, податок у джерела виплати з дивідендів і процентів, звільнення від оподаткування доходів від участі, доступ до договорів про уникнення подвійного оподаткування, трансфертне ціноутворення та правила про глобальний мінімальний податок мають вирішальне значення для результату і належать до компетенції кваліфікованих податкових консультантів у кожній юрисдикції. У цьому огляді їх не розглянуто, і жодну структуру не слід запроваджувати на підставі самого лише юридичного аналізу.

Перше обмеження: де має бути розміщена ліцензована компанія

Якщо будь-яка частина групи підлягає або підлягатиме регулюванню, географію визначає ліцензія, а холдингову компанію вибудовують з огляду на це. Ліцензія прив’язана до юридичної особи та до місця її заснування і провадження діяльності (establishment): FINMA (Швейцарська служба з нагляду за фінансовим ринком) видає ліцензії швейцарським компаніям, а щодо банків і фірм із цінних паперів (securities firms) — також швейцарським філіям іноземних установ; FCA (Управління з фінансового регулювання та нагляду) авторизує всю фірму, засновану у Великій Британії чи за кордоном, і очікує, що у Великій Британії вона матиме місце провадження діяльності, з якого ведеться бізнес; авторизація в ЄС вимагає заснування у відповідній державі-члені. Холдингова компанія може бути розміщена деінде, але перенести ліцензію вона не може. Жоден вибір юрисдикції холдингової компанії не переносить ліцензію, і жодній групі не слід проєктувати холдингову структуру з розрахунку на те, що ліцензовану компанію можна буде перемістити під неї.

На етапі планування з цього випливають два наслідки. По-перше, включення до структури нової холдингової компанії над ліцензованою компанією саме собою є регуляторною подією: воно змінює те, хто володіє акціями та правами голосу в ліцензованій фірмі, і в більшості режимів це означає подання до регулятора, погодження або те й інше, перш ніж цей крок можна буде здійснити. По-друге, реальна присутність (substance), якої очікує регулятор, — центр ухвалення рішень та управління (mind and management), ухвалення рішень, ключові функції — має бути в ліцензованій компанії, а холдингова структура, яка зосереджує реальне ухвалення рішень нагорі, може створити наглядову проблему навіть тоді, коли юридичний ланцюг власності бездоганний.

Друге обмеження: хто повинен бути резидентом і чого це коштує для корпоративного управління

Вимоги щодо резидентства частіше за інші обмеження руйнують план, розумний у всьому іншому, бо залежать від людей, яких має група, а відповідна посада пов’язана з особистими ризиками для того, хто її обіймає.

Показовий приклад — Ірландія. Згідно зі ст. 137 ірландського Закону про компанії (Companies Act 2014) щонайменше один із директорів ірландської компанії повинен бути резидентом держави ЄЕЗ (resident in an EEA state). Є дві альтернативи. Перша — чинне гарантійне зобов’язання (bond) за встановленою формою на суму 25 000 євро, яке забезпечує сплату певних штрафів і стягнень. Друга — сертифікат за ст. 140 того самого Закону, який Реєстратор компаній (Registrar) видає, якщо компанія доведе реальний і постійний зв’язок (real and continuous link) з одним або кількома видами економічної діяльності, що провадиться в Ірландії; письмова довідка податкової служби Ірландії (Revenue Commissioners), видана протягом двох місяців до подання заяви, вважається доказом такого зв’язку. Недотримання цієї вимоги є правопорушенням категорії 4 для компанії та кожної посадової особи, яка допустила порушення (officer in default). У статті також зазначено, що для цих цілей поняття директора не охоплює альтернативного директора (alternate director), а це виключає варіант з альтернативним директором. Для британських груп має значення ситуація після Brexit: критерій — резидентство в ЄЕЗ, а Велика Британія не є державою ЄЕЗ, тож рада директорів, члени якої проживають у Лондоні, цьому критерію не відповідає.

Швейцарія встановлює порівнянну, але інакше сформульовану вимогу. Компанію повинна мати змогу представляти особа, яка проживає у Швейцарії; законодавчий критерій — місце проживання (Wohnsitz), і самої лише швейцарської адреси для цього недостатньо. Для акціонерного товариства (AG) такою особою може бути член ради директорів або директор, згідно зі ст. 718, абз. 4 Зобов’язального кодексу Швейцарії; для товариства з обмеженою відповідальністю (GmbH) — управитель або директор, згідно зі ст. 814, абз. 3. Вимога стосується здатності представляти компанію, тому це питання не лише кількості людей, а й права підпису, і її потрібно відобразити в записі в торговому реєстрі та у внутрішньому положенні про право підпису.

Практичні наслідки різняться. Ірландській компанії, яка будь-де в групі має директора, що є резидентом ЄЕЗ, або має bond чи сертифікат за ст. 140, не потрібно залучати нікого ззовні, хоча податкове резидентство і будь-який регуляторний тест на реальну присутність — окремі питання, на які жоден із цих варіантів не відповідає; швейцарській компанії завжди потрібен представник, який проживає у Швейцарії та має право підпису. Там, де вимога справді вводить до структури нову людину, ця людина має обов’язки і несе потенційну відповідальність у юрисдикції, де група може не мати іншої присутності. Призначення місцевого директора або представника-резидента заради адміністративної зручності, без належного мандата, потоку інформації, страхування та зобов’язання з відшкодування майнових втрат (indemnity) у межах, які допускає закон (в Ірландії ст. 235 Companies Act 2014 робить нікчемними зобов’язання з відшкодування майнових втрат, пов’язаних із відповідальністю за недбалість, невиконання, порушення обов’язків або порушення довіри (negligence, default, breach of duty or breach of trust) щодо компанії, і залишає допустимими відшкодування витрат на захист, якщо посадова особа виграє справу, та страхування відповідальності директорів), перекладає реальний ризик на фізичну особу і створює слабке місце в корпоративному управлінні на вершині структури.

Третє обмеження: капітал і форма, в якій його потрібно внести

Мінімальний капітал рідко стає визначальним обмеженням за розміром, але він задає механіку заснування та подальших змін капіталу. У Швейцарії для GmbH потрібен мінімальний статутний капітал у розмірі 20 000 швейцарських франків, а для AG — капітал щонайменше 100 000 швейцарських франків, в обох випадках внесений грошима або у вигляді негрошових вкладів. Вклади до капіталу GmbH мають бути повністю внесені під час заснування (ст. 777c); капітал AG повністю сплачувати не обов’язково: має бути сплачено щонайменше 20 % номінальної вартості кожної акції та загалом не менше ніж 50 000 швейцарських франків, згідно зі ст. 632 Зобов’язального кодексу Швейцарії.

Після перегляду корпоративного права, який набрав чинності 1 січня 2023 р., статутний капітал може бути також виражений в іноземній валюті, якої потребує діяльність компанії, з переліку валют, дозволених Федеральною радою (нині це євро, долар США, фунт стерлінгів і єна), за умови, що на момент заснування він еквівалентний щонайменше 100 000 швейцарських франків (20 000 швейцарських франків для GmbH, ст. 773, абз. 2), з нього сплачено щонайменше 50 000 швейцарських франків, а компанія веде бухгалтерський облік і складає фінансову звітність у цій валюті (ст. 621, абз. 2 і ст. 632, абз. 2). В Ірландії для приватної компанії з відповідальністю, обмеженою акціями (private company limited by shares), еквівалентного мінімуму немає; це здешевлює заснування, але нічого не каже про те, скільки капіталу знадобиться бізнесу.

Під час планування варто врахувати дві обставини. Негрошові вклади — передання новій холдинговій компанії прав вимоги, інтелектуальної власності або акцій — пов’язані з оцінкою та документальним оформленням, які тривають довше, ніж внесення грошового вкладу, і можуть потребувати підтверджень від третіх осіб, тож графік реорганізації, побудований з розрахунку на грошові вклади, зсунеться. Крім того, подальші зміни капіталу в юрисдикціях континентального права (civil law) — це формальні акти, які потребують нотаріального посвідчення та подання документів до реєстру, тоді як компанії в юрисдикції загального права (common law) потрібне рішення ради директорів; це важливо, якщо очікується, що структура отримає інвестиції невдовзі після заснування. Холдингову компанію, яка залучатиме фінансування вже за кілька місяців, слід засновувати так, щоб механіку цього раунду було закладено заздалегідь: у Швейцарії коридор капіталу (capital band) у статуті (статті з 653s по 653v Зобов’язального кодексу Швейцарії) дає раді директорів змогу протягом строку до п’яти років збільшувати капітал не більш як на половину зареєстрованої суми без нових загальних зборів, причому кожен крок, як і раніше, оформлюють нотаріальним актом із поданням документів до реєстру; в Ірландії, де мінімуму немає, питання зводяться до повноважень директорів щодо розміщення акцій (authority to allot) та умов про переважне право (pre-emption) у статуті (constitution) (ст. 69 Companies Act 2014), а номінальна сума значення не має.

Четверте обмеження: чи можна згодом перенести структуру

Групи планують холдингові структури надовго, а змінюють їх раніше, ніж планували. Тому свобода маневру має цінність, а правові шляхи перенесення компанії в Європі не симетричні.

У межах Європейського Союзу Директива (ЄС) 2019/2121 встановлює гармонізовані рамки для транскордонних перетворень, злиттів та поділів. Вона дає компанії, заснованій в одній державі-члені, визначений правовий шлях перетворення на компанію, що підпорядковується праву іншої держави-члена, зі збереженням безперервності її правового існування, за умови дотримання процедур і гарантій, яких вимагає Директива, та національного імплементаційного законодавства. Отже, холдингова компанія в ЄС зберігає шлях для перенесення в межах ЄС.

Швейцарія перебуває поза цими рамками, проте має власний шлях. Згідно зі статтями з 161 по 164 Закону Швейцарії про міжнародне приватне право (PILA) швейцарська компанія може підпорядкувати себе іноземному праву без ліквідації та повторного заснування, якщо вона виконує вимоги швейцарського права і продовжує існувати за іноземним правом, після публічного звернення до кредиторів і підтвердження аудитора про те, що їхні вимоги забезпечено або задоволено; іноземна компанія може переміститися до Швейцарії на дзеркальних умовах, якщо це допускає її власне право; транскордонні злиття, поділи та передання активів передбачено за тією самою моделлю.

Чи відкритий цей шлях у конкретному випадку, залежить від корпоративного права держави-члена на іншому кінці, яке Директива не гармонізує щодо третіх країн, і від податкового режиму перенесення в обох державах, а це питання до податкових консультантів. Якщо держава призначення не визнає перенесення, воно перетворюється на угоду — передання акцій або активів новій компанії — з відповідними договірними та податковими наслідками. Усе це не є аргументом проти Швейцарії; це означає, що шлях виходу слід перевірити з огляду на ймовірну країну призначення ще до заснування; групі, яка розраховує протягом кількох років перенести місце реєстрації до ЄС заради лістингу або з огляду на інвесторів, слід провести таку перевірку насамперед.

Чого очікують інвестори та покупці

Останній чинник — ринкова практика, і називати його слід саме так. Інвестори та набувачі віддають перевагу знайомому, і це стосується права, яке регулює акціонерну угоду, механіки положень drag-along і tag-along (право вимагати спільного продажу та право приєднатися до продажу), надійності та вартості примусового виконання, структури таблиці капіталізації (cap table), можливості без ускладнень запровадити опціони та програми мотивації для працівників у кількох країнах, а також того, які майданчики для лістингу будуть реалістичними згодом. Якщо провідний інвестор має тверде вподобання, воно часто вирішує питання незалежно від того, що показує порівняльний аналіз. Зважати на нього правомірно, і його слід зафіксувати як комерційний вибір, яким воно і є.

Тому ми рекомендували б таку послідовність: визначити місце розміщення ліцензованої компанії, якщо вона є; перевірити вимоги щодо резидентства з огляду на людей, яких має група; звірити механіку капіталу та вкладів із графіком фінансування; вирішити, наскільки цінною є можливість згодом перенести структуру; після цього отримати податковий аналіз щодо двох або трьох юрисдикцій, що залишилися, без тих варіантів, які правові обмеження вже усунули.

Що це означає для вас

• Почніть із ліцензії. Авторизація регульованої компанії закріплює місце її розміщення, а включення холдингової компанії над нею — регуляторна подія, яка в більшості режимів потребує подання до регулятора або погодження до реалізації цього кроку.
• Перевірте вимоги щодо резидентства з огляду на людей, яких ви маєте. Ірландія вимагає директора, який є резидентом ЄЕЗ, bond на суму 25 000 євро або сертифіката за ст. 140 про реальний і постійний зв’язок з економічною діяльністю в Ірландії, причому резидентство у Великій Британії цьому критерію не відповідає. Швейцарія вимагає, щоб компанію могла представляти особа, яка проживає у Швейцарії.
• Ставтеся до посади, яка потребує резидентства, як до призначення в системі корпоративного управління. Той, хто її обіймає, має обов’язки і несе ризики. Мандат, потік інформації, страхування та зобов’язання з відшкодування майнових втрат у межах, дозволених законом, слід забезпечити вже на момент заснування.
• Узгодьте механіку капіталу з графіком фінансування. Негрошові вклади та подальші зміни капіталу в юрисдикціях континентального права — формальні кроки, що потребують документального оформлення і тривають довше, ніж внесення грошового вкладу.
• Оцініть, наскільки цінна можливість перенесення. Холдингова компанія в ЄС має шлях перетворення за Директивою (ЄС) 2019/2121. Швейцарське право допускає перенесення без ліквідації згідно зі статтями з 161 по 164 PILA, якщо право іншої держави це визнає; перевірте ймовірну країну призначення до заснування і розглядайте податковий бік як окреме питання.
• Зафіксуйте вподобання інвестора як комерційний вибір, яким воно і є. Якщо юрисдикцію визначає те, що провідному інвесторові знайомі застосовне право, структура таблиці капіталізації або майданчик для лістингу, зважте на це і зафіксуйте в протоколі окремо від чотирьох правових обмежень.

Isak Legal консультує міжнародні групи, засновників та інвесторів щодо холдингових структур, реорганізації груп і пов’язаного з ними корпоративного управління, за потреби спільно з місцевими юридичними фірмами та податковими консультантами. Докладніше на наших сторінках Корпоративне право і Вихід на ринок, або зв’яжіться з нами.

Цей огляд призначений виключно для загального ознайомлення, відображає стан справ на 26 вересня 2026 р., не є юридичною консультацією та не створює відносин між юристом і клієнтом. У ньому не розглянуто податкових питань, і жодну холдингову структуру не слід запроваджувати без консультації кваліфікованих податкових консультантів у кожній відповідній юрисдикції. Ірландські вимоги наведено за оновленим текстом (revised text) Companies Act 2014; швейцарські вимоги щодо капіталу та представництва — за Зобов’язальним кодексом Швейцарії та офіційним порталом Швейцарської Конфедерації для малих і середніх підприємств, а швейцарські положення про перенесення — за Законом про міжнародне приватне право, причому нотаріальні дії та будь-які інші питання, які швейцарське право закріплює за адвокатами, внесеними до реєстру, здійснюються спільно зі швейцарськими нотаріусами та швейцарськими адвокатами, внесеними до реєстру; позицію щодо транскордонних перетворень наведено за Директивою (ЄС) 2019/2121, і вона залежить від національного імплементаційного законодавства кожної держави-члена. Щоб отримати консультацію щодо конкретного питання, зв’яжіться з нами.