Маркування контенту, згенерованого ШІ, за статтею 50 Регламенту ЄС про ШІ (AI Act)

Два обов’язки, два суб’єкти

Стаття 50 Регламенту (ЄС) 2024/1689 відокремлює технічний рівень від рівня, зверненого до людини, і ці два рівні слід розрізняти. Постачальник генеративної системи ШІ, тобто особа, яка розробляє систему або замовляє її розроблення та вводить її в обіг чи в експлуатацію під власним іменем, зокрема для власного використання, повинен забезпечити, щоб результати роботи системи (дані на виході) були марковані в машиночитаному форматі та розпізнавані як штучно згенеровані або змінені. Цей обов’язок охоплює синтетичні аудіо, зображення, відео і текст, а виконують його на рівні інфраструктури: водяні знаки, метадані, підписи, що підтверджують походження контенту, цифрові відбитки (fingerprinting). Обов’язок прив’язаний до системи, зокрема до системи ШІ загального призначення, побудованої на чужій моделі; постачання самої лише моделі ШІ загального призначення тягне за собою окремі обов’язки щодо моделей, а цей обов’язок не застосовується.

Це не видима позначка, і обов’язок діє в межах здійсненного, про що докладніше нижче. Він також не застосовується тією мірою, якою система виконує допоміжну функцію для стандартного редагування або істотно не змінює вхідні дані розгортача чи їхній зміст; саме сюди належить значна частина повсякденної підготовки текстів за допомогою ШІ. Настанови Комісії наводять приклади того, що вважається стандартним редагуванням, і виключають, серед іншого, короткі рядки, вихідний код і результати, які передаються від машини до машини.

На постачальника покладено й обов’язок інформувати про взаємодію із ШІ за ст. 50(1): система, призначена для взаємодії з фізичними особами, повинна бути спроєктована й розроблена так, щоб відповідні особи були поінформовані про те, що мають справу із системою ШІ, якщо це не очевидно для достатньо поінформованої, спостережливої та обачної особи. Отже, розкриття інформації щодо чат-бота — це обов’язок постачальника системи, який стосується її проєктування. Компанія, яка лише розгортає чат-бот вендора в тому вигляді, у якому його поставлено, таким постачальником не є, і їй слід до запуску перевірити, чи відповідає система вимогам; компанія, яка замовляє розроблення чат-бота для себе або сама створює його на моделі третьої сторони та вводить його в експлуатацію під власним іменем, є постачальником цієї системи, а також її розгортачем.

Розгортач, тобто компанія, яка використовує систему ШІ, зобов’язаний інформувати осіб, які зазнають впливу, але лише у визначених випадках: це розкриття інформації про дипфейки та про певні тексти з питань, що становлять суспільний інтерес, а також, за ст. 50(3), обов’язок інформувати осіб, які зазнають впливу системи, якщо розгортач використовує систему розпізнавання емоцій або біометричної категоризації. Авторитетно цю структуру викладають відповіді Комісії на поширені запитання (FAQ) щодо ст. 50 і довідкова служба AI Act Service Desk (її текст ще не оновлено з урахуванням змін, внесених Цифровим омнібусом щодо ШІ (Digital Omnibus on AI)).

Текст: що охоплює обов’язок розгортача

Це питання слід розглядати на двох рівнях. На рівні постачальника текст охоплено: постачальник системи, яка генерує синтетичний текст, повинен маркувати ці результати її роботи в машиночитаному форматі. На рівні розгортача обов’язок розкриття інформації щодо тексту навмисно вузький: він застосовується, коли текст, згенерований або змінений ШІ, публікують з метою інформування громадськості з питань, що становлять суспільний інтерес, і навіть тоді відпадає, якщо контент пройшов перевірку людиною або редакційний контроль і фізична чи юридична особа несе редакційну відповідальність за його публікацію. Саме цей виняток є практичним центром ваги.

У тексті статті є ще два обмеження. Якщо дипфейк є частиною очевидно мистецького, творчого, сатиричного, вигаданого або подібного твору, обов’язок розкриття інформації обмежується належним розкриттям, яке не перешкоджає показу твору чи його сприйняттю. Крім того, кожен пункт має власний виняток для кримінально-правової сфери: обов’язок щодо чат-ботів за ст. 50(1) не застосовується до систем, яким закон дозволяє виявляти кримінальні правопорушення, запобігати їм, розслідувати їх або здійснювати кримінальне переслідування за них, за умови гарантій для третіх сторін, але цей виняток ніколи не поширюється на систему, за допомогою якої громадськість може повідомити про правопорушення; обов’язок маркування за ст. 50(2) та обов’язки щодо дипфейків і тексту за ст. 50(4) не застосовуються, якщо систему або її використання дозволено законом для таких самих цілей; обов’язок щодо розпізнавання емоцій і біометричної категоризації за ст. 50(3) відпадає лише для систем, яким закон дозволяє виявляти правопорушення, запобігати їм або розслідувати їх, за умови гарантій і відповідно до права ЄС.

Новинна організація, яка публікує неперевірені статті про поточні події, написані машиною, повинна розкрити цей факт. Договір, меморандум для клієнта чи внутрішній звіт компанії, підготовлені за допомогою ШІ, від початку перебувають поза цим обов’язком: їх не публікують, щоб інформувати громадськість із питання, що становить суспільний інтерес. Вид документа питання не вирішує: маркетингова публікація або звіт, оприлюднені, щоб інформувати громадськість із такого питання, підпадають під обов’язок і звільняються від нього, лише якщо людина змістовно їх перевірила і хтось несе редакційну відповідальність. Перевірка означає вивчення змісту особою, яка має відповідні знання та здатність до судження; FAQ Комісії виключає «поверхові, суто формальні чи процедурні перевірки» (superficial, solely formal, or procedural checks), як-от перевірку орфографії. Виняток стосується обов’язку розгортача за ст. 50(4) і не зачіпає машиночитаного маркування, яке забезпечує постачальник за ст. 50(2). Застереження в кожному електронному листі, підготовленому за допомогою ШІ, не має підґрунтя в тексті статті.

Машиночитане маркування: що воно гарантує і чого не гарантує

Тим, хто будує свої очікування щодо комплаєнсу на обов’язку маркування, слід зважати на три моменти. По-перше, обов’язок лежить на постачальникові системи; ваша компанія як користувач його не несе: використовуючи модель, вона не наносить жодних водяних знаків і зазвичай не може вплинути на те, чи робить це постачальник. По-друге, обов’язок прямо відкалібровано: технічні рішення мають бути ефективними, сумісними, стійкими та надійними наскільки це технічно здійсненно, з урахуванням особливостей та обмежень різних видів контенту, витрат на впровадження і сучасного рівня техніки; таке формулювання залишає місце для технічної реальності. Водяні знаки в тексті загалом вважають найкрихкішим методом, бо перефразування та легке редагування можуть усунути сигнал; метадані про походження зображень і відео також можна видалити з файлу, тому стандарти походження контенту поєднують їх із м’якою прив’язкою (soft binding), як-от невидимими водяними знаками чи цифровими відбитками, щоб зв’язок можна було відновити. Стійкість залежить від методу, і жоден метод не забезпечує її повністю.

По-третє, строки. За перехідним правилом Регламенту (ЄС) 2026/1744 від 8 липня 2026 р., тобто Цифрового омнібуса щодо ШІ, який набрав чинності 27 липня 2026 р., постачальники систем, уже введених в обіг до 2 серпня 2026 р., мають за ст. 111(4) чотиримісячний пільговий період і повинні виконувати обов’язок щодо маркування та розпізнаваності лише з 2 грудня 2026 р. Обов’язок сформульовано на майбутнє, як обов’язок забезпечити маркування результатів роботи системи; це не обов’язок маркувати матеріали, які вже перебувають в обігу, і FAQ Комісії підтверджує, що контент, згенерований до 2 серпня 2026 р., не потрібно маркувати ретроактивно. Очікуйте, що постачальники моделей вбудовуватимуть маркери й поступово робитимуть їх стійкішими, а розпізнаваність тексту залишатиметься недосконалою, і не будуйте бізнес-процес на припущенні, що існує надійний універсальний детектор; сьогодні такого детектора немає.

Настанови та кодекс практики

Стаття 50 не стоїть окремо. 20 липня 2026 р. Комісія опублікувала Настанови про обов’язки щодо прозорості для постачальників і розгортачів систем ШІ (Guidelines on transparency obligations for providers and deployers of AI systems), у яких викладено, як Комісія тлумачить обов’язки за ст. 50, а під керівництвом Офісу з питань ШІ (AI Office) підготовлено Кодекс практики щодо прозорості контенту, згенерованого ШІ (Code of Practice on Transparency of AI-generated Content), який переводить обов’язки щодо маркування та нанесення позначок у практичну площину; до кінця липня 2026 р. його підписали близько 190 компаній та організацій, а Комісія у висновку від 8 липня 2026 р. і Рада з питань ШІ (AI Board) в оцінці від 9 липня 2026 р. підтвердили, що кодекс є належним добровільним інструментом для підтвердження відповідності вимогам. Підписання кодексу є добровільним; обов’язки, що лежать у його основі, — ні.

Для розгортачів кодекс важливий подвійно. Його розділ 2 прямо стосується власних обов’язків розгортача за ст. 50(4): він містить роз’яснення щодо дизайну, розміщення та подання позначок і щодо необов’язкової піктограми ЄС, і розгортачі можуть самі підписати цей розділ. Під час закупівель вендор ШІ, який підписав і виконує розділ 1, дає вам документально підтверджену відповідь на питання, чи відповідають інструменти, якими ви користуєтеся, обов’язкам на боці постачальника; водночас у висновку Комісії зазначено, що приєднання до кодексу не є остаточним доказом відповідності вимогам, а підпис вендора не звільняє вас від власних обов’язків розкриття інформації.

Що компаніям у Європі слід зробити зараз

Ця робота зводиться до інвентаризації. Визначте, де організація розгортає генеративний ШІ із зовнішнім ефектом: чат-боти для клієнтів (обов’язок спроєктувати систему так, щоб люди знали, що мають справу з машиною, лежить на постачальникові за ст. 50(1), але розгортачеві слід до запуску переконатися, що його системи справді про це повідомляють); зображення, аудіо чи відео, які можуть становити дипфейк (розкриття інформації аудиторії, видиме або чутне, чітке й розрізнюване, не пізніше першого контакту з контентом і з дотриманням вимог доступності); будь-яку систему розпізнавання емоцій або біометричної категоризації (розгортач повинен інформувати осіб, які зазнають впливу системи, ст. 50(3)); і будь-який потік публікацій, що інформує громадськість із питань, які становлять суспільний інтерес (або розкривати інформацію, або запровадити здійснювану людиною редакційну перевірку, яка знімає цей обов’язок, і документувати її).

Перевірте, чи не є якась частина групи постачальником, сама того не знаючи: компанія, яка ставить на систему власне ім’я, замовляє її розроблення для себе або істотно її модифікує, а потім вводить її в обіг чи в експлуатацію, зокрема для внутрішнього використання, може мати обов’язки постачальника, на які ніколи не закладала бюджету. Ризик суттєвий: згідно зі ст. 99(4) AI Act недотримання ст. 50 може тягнути за собою адміністративні штрафи до 15 млн євро або, для підприємств, до 3 % загального світового річного обороту за попередній фінансовий рік, залежно від того, яка сума більша. Для малих та середніх підприємств (МСП), включно зі стартапами, граничний розмір — менша з двох сум (ст. 99(6)), а Цифровий омнібус поширює цей розрахунок за меншою сумою на малі компанії середньої капіталізації (small mid-cap enterprises) для цієї категорії штрафів (ст. 99(6a), яку додано Регламентом (ЄС) 2026/1744).

Упорядкуйте договори: у договорах із вендорами ШІ слід передбачити гарантію маркування, що відповідає ст. 50, а в робочих процесах з агенціями щодо контенту слід прямо розподілити обов’язки щодо дипфейків і розкриття інформації. І напишіть для працівників внутрішнє правило на одну сторінку: діловий текст, підготовлений за допомогою ШІ, позначки не потребує; публікація з питань, що становлять суспільний інтерес, потребує, якщо тільки людина змістовно її не перевірила й не бере на себе редакційної відповідальності; у разі сумніву спрямовуйте матеріал на редакційну перевірку.

Що це означає для вас

• Не маркуйте все. На звичайні ділові тексти, підготовлені за допомогою ШІ, обов’язок розкриття інформації не поширюється; критерій — публікація для інформування громадськості з питання, що становить суспільний інтерес, без редакційної перевірки.
• Перевірте, чи ваші чат-боти повідомляють, чим вони є. Обов’язок, що стосується проєктування, лежить на постачальникові за ст. 50(1), але інформування про взаємодію із ШІ — найпомітніший обов’язок у цій статті, який найлегше перевірити; перевірте його до запуску та врегулюйте в договорі з вендором.
• Використовуйте редакційну перевірку як інструмент комплаєнсу, яким вона і є. Для текстів із питань, що становлять суспільний інтерес, від документованої змістовної перевірки та редакційної відповідальності залежить, чи є обов’язок, чи його немає.
• Винесіть питання про постачальника на етап закупівель. Перш ніж покладатися на результати роботи систем вендорів, запитайте в них про підхід до маркування за ст. 50 і статус щодо кодексу практики.

Isak Legal консультує компанії з питань готовності до вимог AI Act, системи управління прозорістю та розгортанням ШІ, договорів із вендорами та взаємодії регулювання ШІ, захисту даних і галузевих правил у ЄС і Швейцарії. Докладніше на нашій сторінці ШІ, дані та технології, або зв’яжіться з нами.

Цей огляд призначений виключно для загального ознайомлення, відображає стан справ на 27 вересня 2026 р., не є юридичною консультацією та не створює відносин між юристом і клієнтом. Дату загального застосування, дату початку застосування ст. 50 і чотиримісячний пільговий період за ст. 111(4) наведено за Регламентом (ЄС) 2024/1689 і Регламентом (ЄС) 2026/1744, а також за опублікованими роз’ясненнями Комісії. Кодекс практики і далі розвивається. Щоб отримати консультацію щодо конкретного питання, зв’яжіться з нами.